Життя прекрасне - посміхнись!!!

 

НАРОД




Народ

Почалася в мене літня екзаменаційна сесія – турбот повні конспекти. До інституту іду пішки через міський парк – поєдную приємне з корисним – 20 хвилин свіжого повітря, співу птахів і роздумів про красу життя.
Поспішаю на екзамен, а думки про красу природи та чудовий сонячний день. Несподівано мої роздуми повертає до реалій гомін дітвори, яка цілими класами різних шкіл ллється по алейках в різних напрямках. Першокласники (як виключення - другокласники), в рамках «Зеленого дня», попарними ешелонами, які розтягнулися на всю ширину і максимально можливу дитячу довжину алейок, щебетали про все – парк, природу, каруселі, комашок. Виховательки йшли заключним локомотивом і радісно спостерігали за дітворою, яка тягнулася у відомому тільки їй напрямку.
Як я не поспішав, а оминути це грайливе дійство не міг, тому приєднався до нього і тихенько, радіючи за безтурботність дітвори, йшов з ними в потрібному мені напрямку.
З всього гурту, одна маленька дівчинка, полишивши безхмарні теревені з однокласниками, звернулась до виховательки з хвилюючим її питанням – вона з собою взяла їсти – чи це добре? Вихователька зацікавлено глянула на неї, та відповіла, що їсти сьогодні не будемо, але для наступного разу це непогана ідея. Потрібно, щоб другого разу всі дітки взяли з собою їсти. Дівчинка зніяковіла, але, щось задумавшись, весело сказала: «То наступного разу буде пікнік!» і загубилась в шумливому потоці.
Я тихенько висковзнув з дитячого потягу на потрібну мені алейку, а малеча продовжила рух по-своїй. Перші дітлахи йшли вже далеко попереду, а замикаючі з виховательками тільки доходили до мого відгалуження. Одна з виховательок, каже: «Дітки, Ви не туди пішли!». Я, розуміючи, що гамірні діти ринуть за мною, поспішливо озирнувся, і саме тут, хтось з дітвори голосно озвучив слова виховательки в напрямку передніх рядів: «НАРОД!, Ви не туди пішли! Повертайтесь! Нам сюди!!!».
Я пішов далі і мої думки були збентежені тим, що саме ця дітвора була уособленням нашого НАРОДУ. Так ці діти уособлення нашого НАРОДУ, який ведуть невідомо куди, годують обіцянками, саме цей НАРОД нічого не знає, але йому все цікаво, ВІН більше захоплюється всім яскравим та незвичним, ніж більш насущним, а саме головне ВІН нічого не може зробити, але чи хоче?...... Вся надія на ВИХОВАТЕЛІВ – може хоч ВОНИ – порядні!


03.06.2008 року


Создан 04 июн 2008



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником