Життя прекрасне - посміхнись!!!

 

троянди




Засушені троянди – душі моєї біль…
Колишнього кохання обірваний приспів
Голівки рожі впалі додолу наче сніг
Поругане страждання – то серця мого зрив!

Шипи ще пальці ріжуть – це пам’яті мара
Як почуття рожеві вбивало в нас буття
Червоною юшицею стікає кров-сльоза
Останній подих квітки, як з пелюстки роса

І сонце все заходить, ще й квітка та суха
Годинник серця ходить – то накрапне вода
У розуму та тіла є швидкоплинний шлях –
Забути – неначе простирадло не скинути з лиця

І знову моя ваза наповнена ущент
Це пісня солов’їна – душі моєї скрип
Бутони квітів нових, що я зірвав в саду
А чи розквітнуть? Ні, зав’януть…бо в воду не кладу

Засушені троянди – це біль садового куща
Цей витвір, крихкий і ніжний, використовував лиш я
Моя проста квартира – такий собі музей
Засушені троянди – засушених людей


Создан 08 сен 2007



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником